Власний внесок це частина вартості проєкту, яку покриває заявник. Вимога зустрічається в більшості програм для бізнесу і приблизно в половині програм для громадських організацій. Плутанина починається там, де заявник вважає внеском одне, а донор зараховує зовсім інше.

Три форми внеску

• Грошовий. Кошти, які ви реально витрачаєте на проєкт зі свого рахунку. Найпрозоріша форма і єдина, яку приймають усі програми без винятку.
• Негрошовий, він же in kind. Приміщення, обладнання, матеріали, робочий час працівників. Зараховується не скрізь і майже завжди з обмеженням за часткою.
• Залучений від третьої сторони. Кошти партнера, іншого донора або місцевого бюджету. Тут головне питання, чи дозволяє програма таке співфінансування і чи не забороняє конкретно кошти іншого міжнародного донора.

Перше, що варто зробити після знайомства з умовами, це знайти в керівництві абзац про прийнятні форми внеску. Якщо там сказано «грошовий внесок», внесок обладнанням не врятує, навіть якщо обладнання дороге і справді потрібне проєкту.

Як оцінюють негрошовий внесок

Донор хоче бачити не вашу оцінку, а обґрунтовану ринкову вартість.

• Приміщення: ринкова орендна ставка за квадратний метр у вашому населеному пункті помножена на площу і місяці використання, з посиланням на джерело ставки.
• Обладнання: амортизація за період проєкту, а не повна вартість, якщо техніка куплена раніше.
• Робочий час: фактична ставка працівника помножена на відсоток зайнятості в проєкті, підтверджена штатним розписом і табелем.
• Волонтерський час: приймають не всі програми, а якщо приймають, то за середньою ставкою для такої роботи з фіксацією годин.

Найчастіші помилки

• Внеском називають витрати, що були зроблені до старту проєкту. Зараховується лише те, що відбувається в його межах.
• Одне й те саме приміщення подають як внесок у два різні проєкти одночасно. Подвійне фінансування це серйозне порушення.
• Вартість внеску береться зі стелі. Ринкова ставка без джерела під час перевірки перетворюється на нуль.
• Внесок закладають у бюджет, але не показують у звітності, вважаючи, що звітувати треба лише за грантові кошти. Звітувати треба за всім кошторисом.

Якщо грошей на внесок немає

Ситуація типова для малого бізнесу і молодих організацій. Реальні шляхи такі.

1. Шукати програми без вимоги співфінансування. Вони існують, просто конкуренція в них вища.
2. Зменшити масштаб проєкту. Внесок рахується у відсотках, отже менший бюджет означає менший внесок. Проєкт на 20 тисяч євро з реальним внеском кращий за проєкт на 60 тисяч із вигаданим.
3. Максимально використати негрошові форми, якщо програма їх приймає, і підкріпити кожну документом.
4. Залучити партнера, для якого ваш проєкт має власну цінність: місцева влада, асоціація, великий замовник.

Що перевірити до подання

• Яку частку становить внесок і чи рахується вона від загального бюджету чи від суми гранту. Це різні числа.
• Які форми внеску програма визнає.
• Чи є обмеження на частку негрошового внеску всередині загального.
• Якими документами підтверджується кожна позиція внеску.
• Чи не використовується та сама позиція в іншому активному проєкті.

Внесок як аргумент, а не як тягар

Є сенс дивитись на співфінансування не лише як на вимогу. Для оцінювача внесок це доказ, що ви вірите в проєкт і не зникнете після першого траншу. Проєкти, де заявник додає більше мінімально необхідного, часто отримують вищі бали за спроможність, навіть коли це прямо не записано в критеріях.

Що робити далі

Найкорисніше, що можна зробити заздалегідь, це порахувати свій реальний внесок до того, як обирати програму. Тоді з переліку одразу відпадають конкурси, де ви не потягнете умову, і залишаються ті, куди варто вкладати час.

Напишіть нам, які ресурси у вас є: приміщення, обладнання, люди, вільні кошти. Ми підкажемо, у яких типах програм це зарахують як внесок і в якій частці.

Отримати безкоштовну консультацію